кенгуру
КЕНГУРУ́, невідм., ч. і ж.
Австралійський травоїдний ссавець родини сумчастих із довгими задніми й короткими передніми ногами, який пересувається стрибками.
Фламінго з Нігеру цвітуть квітками; Сидять, схилившись, кенгуру (О. Олесь);
Недавно аборигени Австралії наклали прокляття на свого прем'єра – вказали на нього кісткою кенгуру (Л. Костенко);
Кенгуру – велика тварина довжиною близько 2 метрів, із густим сірим хутром, заради якого на нього полюють (з навч. літ.);
Поліція Техасу провела операцію затримання кенгуру, який утік від господаря (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)