кенгуру
КЕНГУРУ́, невідм., ч. і ж. Австралійський травоїдний сумчастий ссавець із довгими задніми й короткими передніми ногами, що пересувається стрибками; цінний своїм хутром.
Кенгуру — велика тварина (довжина близько 2 м), вкрита густим сірим хутром, заради якого на нього полюють (Зоол., 1957, 143);
Фламінго з Нігеру цвітуть квітками; Сидять, схилившись, кенгуру (Олесь, Вибр., 1958, 331).
Словник української мови (СУМ-11)