кентавр
КЕНТА́ВР, а, ч.
У грецькій міфології – істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми.
Улюблені сюжети грецької пластики – фавни, сирени, кентаври (І. Франко);
Ми не знаємо науки кентавра Хірона. Як люди ми не володіємо мистецтвом обдурювання і облудництва (Р. Іваничук);
Коло брами й головних дверей будинку стояли мармурові грифони та кентаври (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)