кераміка
КЕРА́МІКА, и, ж.
1. збірн. Матеріали, що їх одержують внаслідок спікання глин і їхніх сумішей з мінеральними домішками, а також оксидів і їхніх сполук.
Двигун виходив з ладу. Тому довелось створити нову жаростійку речовину, особливу пористу кераміку. З неї і зроблені камери згоряння двигунів (В. Владко);
Сонце б'є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в'ється (О. Гончар);
Другий поверх був невідомо з чого, бо його облицьовувала важка полив'яна кераміка (В. Шкляр);
Кераміка з'явилася в епоху неоліту (з наук.-попул. літ.).
2. збірн. Гончарні вироби з таких матеріалів.
Каміння всюди поєднувалося з рослинністю. Це такий вічний занепад Риму темних віків – кози, що скубуть усяке зілля на уламках кераміки (Ю. Андрухович);
На берегах Норині і Уборті знайдено .. поселення культури шнурової кераміки бронзового віку (Т. Прохасько);
Квіти ніколи не мовчали й не мовчать, як і трипільська кераміка (із журн.);
Перші колекції кераміки та старовинних монет майбутній історик розпочав збирати вже у сім років (із журн.).
3. Гончарне мистецтво.
Особливо розцвіло [українське] народне мистецтво: килимарство, різьбярство, кераміка (І. Цюпа);
У статті розповідається про перспективи розвитку українського гончарства, популяризацію народної кераміки як одного з видів мистецтв (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)