кервавиця

КЕРВА́ВИЦЯ, КИРВА́ВИЦЯ, і, ж., діал.

Кривавиця.

Опали грубі, запрацьовані руки в німій розпуці. Пропала гірка праця, тяжка кервавиця... (Н. Кобринська);

Не даймо загарбати собі своєї кирвавиці. Піднесімо грімкий голос против сього панського замаху на наше добро (І. Франко);

Йдуть [парафіяни] святити царину, аби травицю посуха не спалила, аби град посіви не столочив та до праведної землиці не прибив людську кервавицю (І. Чендей).

Значення в інших словниках

1. кервавиця — керва́виця іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кервавиця — кирвавиця, -і, ж., діал. Кривавиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кервавиця — КРОВ (червона рідина, яка, циркулюючи, забезпечує живлення клітин та обмін речовин живого організму), КРОВИ́ЦЯ поет., КРИВА́ВИЦЯ фольк., КЕРВА́ВИЦЯ (КИРВА́ВИЦЯ) діал., КРІВ діал., КРІ́ВЛЯ діал., РУДА́ заст., КРОВИ́НА поет.; Ю́ШКА розм., МАЗКА́ розм.  Словник синонімів української мови
4. кервавиця — КЕРВА́ВИЦЯ, КИРВА́ВИЦЯ, і, ж., діал. Кривавиця. Опали грубі, запрацьовані руки в німій розпуці. Пропала гірка праця, тяжка кервавиця… (Кобр., Вибр., 1954, 143).  Словник української мови в 11 томах