керма
КЕ́РМА, и, ж., заст.
1. Кермо, стерно.
Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (І. Франко);
До .. човнів приладжують керми і всяку снасть з давнїйших [давнішних] човнів і так ладять їх в дорогу (М. Грушевський);
Козак без вірності – що судно без керми, що віз без коліс, що плуг без леміша, сагайдак без стріл, фузія без пороху і куль (Б. Лепкий);
* Образно. Пливу на крилах твого туману, Згубила керму, спалила пристань (О. Теліга);
І все боюсь: скінчиться термін, А я не скінчу завдання І попливу один, без керми, У тьму вмираючого дня (Є. Маланюк).
2. перен. Керівництво (у 1 знач.).
І взяв Давид керму влади з руки філістимлян (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Робота під кермою січовика і козака закипіла (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)