керманич

КЕРМА́НИЧ, а, ч.

1. Той, хто править кермом; стерновий.

Журливо мій керманич Керує байдаком (П. Грабовський);

[Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Леся Українка);

Скоро з-за хати виплив невеличкий човник, а в човнику й співці – отець Кирило, дяк Яким і керманич за веслом – паламар Лука (О. Довженко);

Коли всі ми .. забрались у гарбу, новий керманич випроставсь у своїй колісниці, підсвиснув і звелів нам на поворотах триматись руками за небо (О. Гончар);

// перен. Тракторист, водій автомашини і т. ін.

В МТС їх зустрічають, сходяться керманичі, друзями їх називають, поплескують по плечі (П. Тичина).

2. перен., уроч. Те саме, що вождь 2.

Є різні собі більш-менш постійні групи з часто протилежними інтересами. Завдання ж мудрого керманича повертати всі ці сили так, як повертає віжками шестерню коней добрий візник (В. Винниченко);

Підступні вороги проникли у серце нашого міста. Вони увірвалися в дослідний центр нашого керманича, улюбленого вождя і вчителя (Ю. Винничук);

Вуглеводні з морських надр, за задумом керманичів держави, мали б звільнити країну від імпортної газової залежності, забезпечивши промисловість та населення енергоресурсами вітчизняного походження (із журн.).

Значення в інших словниках

1. керманич — Керманич (21, 383) – “провідник дараби”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. керманич — керма́нич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. керманич — Керма́нич. Керівник, провідник. Се все витворило дуже тяжку задачу для керманичів державних і вимагає від них дуже великої і розважної праці (Б., 1895, 25, 1) порівн. укр. діал. кєрманич — той, хто керує дарабою (ГГкс, 93), стерновий (СУМ, IV, 142).  Українська літературна мова на Буковині
4. керманич — Стерновий, стерничий, кермовий, п! ШТУРМАН; П. провідник, ВАТАЖОК, водій, проводир; ім. КЕРМО, стерно, кормило, правило, штурвал, д. керма, демено.  Словник синонімів Караванського
5. керманич — див. керівник  Словник синонімів Вусика
6. керманич — -а, ч. 1》 Той, хто править кермом; стерновий. || Тракторист, водій автомашини тощо. 2》 Те саме, що вождь 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. керманич — ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М.  Словник синонімів української мови
8. керманич — Керма́нич, -ча, -чеві; -ничі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. керманич — КЕРМА́НИЧ, а, ч. 1. Той, хто править кермом; стерновий. [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Л. Укр., II, 1951, 296); Журливо мій керманич Керує байдаком (Граб.  Словник української мови в 11 томах
10. керманич — Керманич, -ча м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183.  Словник української мови Грінченка