Словник української мови Грінченка

керманич

Керманич, -ча

м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. керманич — Керманич (21, 383) – “провідник дараби”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
  2. керманич — керма́нич іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. керманич — Керма́нич. Керівник, провідник. Се все витворило дуже тяжку задачу для керманичів державних і вимагає від них дуже великої і розважної праці (Б., 1895, 25, 1) порівн. укр. діал. кєрманич — той, хто керує дарабою (ГГкс, 93), стерновий (СУМ, IV, 142).  Українська літературна мова на Буковині
  4. керманич — Стерновий, стерничий, кермовий, п! ШТУРМАН; П. провідник, ВАТАЖОК, водій, проводир; ім. КЕРМО, стерно, кормило, правило, штурвал, д. керма, демено.  Словник синонімів Караванського
  5. керманич — див. керівник  Словник синонімів Вусика
  6. керманич — -а, ч. 1》 Той, хто править кермом; стерновий. || Тракторист, водій автомашини тощо. 2》 Те саме, що вождь 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. керманич — КЕРМА́НИЧ, а, ч. 1. Той, хто править кермом; стерновий. Журливо мій керманич Керує байдаком (П. Грабовський); [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
  8. керманич — ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М.  Словник синонімів української мови
  9. керманич — Керма́нич, -ча, -чеві; -ничі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. керманич — КЕРМА́НИЧ, а, ч. 1. Той, хто править кермом; стерновий. [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Л. Укр., II, 1951, 296); Журливо мій керманич Керує байдаком (Граб.  Словник української мови в 11 томах