керманич
Керма́нич. Керівник, провідник. Се все витворило дуже тяжку задачу для керманичів державних і вимагає від них дуже великої і розважної праці (Б., 1895, 25, 1) порівн. укр. діал. кєрманич — той, хто керує дарабою (ГГкс, 93), стерновий (СУМ, IV, 142).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.