керничка
КЕРНИ́ЧКА, КИРНИ́́ЧКА, и, ж., діал.
Зменш.-пестл. до керни́ця, кирни́ця.
Ой пив би я та водицю. Водиця не чиста: Нападало у кирничку Яворово [яворове] листя (з народної пісні);
Вовкун промив її [рану] водою з поблизької кернички, зав'язав шматкою (І. Франко);
Очі його помутніли, а чоло його подобало на скаламучену керничку при дорозі (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)