керниця
КЕРНИ́ЦЯ, КИРНИ́ЦЯ, і, ж., діал.
Криниця.
Стоїть з цебринами керниця; В керниці чистая водиця (С. Руданський);
На тобі оці білі порошки і йди ти з ними до .. керниці (Г. Хоткевич);
– Семенку, а тепер гарно вмийся, і Катруся, і Марія най вмиються, і побіжи в збанок води начерпнути, але не впадь у керницю, не схиляйся дуже... (В. Стефаник);
Наче у вас на подвір'і кирниці нема, щоб аж до ставка по воду ходити (Г. Тарасюк).
Словник української мови (СУМ-20)