кернер

КЕ́РНЕР, а, ч.

Інструмент у формі короткого сталевого стрижня із загартованим конічним вістрям, признач. для розмічування деталей.

Кернером роблять розмітки, що виразно помітні в обробленні, а також для уникнення прослизання свердла поверхнею матеріалу на початку свердління (з наук. літ.);

Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосовують механічні й електричні кернери (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кернер — ке́рнер іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кернер — Кернер — centre-punch — *Körner, Ankörner – інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають заготовки перед подальшим оброблянням, наносячи керни.  Гірничий енциклопедичний словник
3. кернер — -а, ч., тех. Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кернер — ке́рнер (нім. Körner) інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають, наносячи керни, заготовки перед дальшою обробкою.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. кернер — КЕ́РНЕР, а, ч., техн. Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей. Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосовують механічні й електричні кернери (Слюс. справа, 1957, 144).  Словник української мови в 11 томах