керн
КЕРН, а, ч.
1. гірн. Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин.
Геологи мили у воді круглі стовпчики породи – керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (з наук.-попул. літ.);
Протягом останніх двох десятиліть інтенсивно застосовуються дистанційні методи аерокосмічного зондування Антарктиди, зокрема і її недоступних районів. Учені беруть поверхневі проби та глибинні керни криги (з навч. літ.);
Вони [геологи] вивчали й детально описували взяті на підвладних їм вишках керни – проби порід і надсилали їх для хімічного аналізу до лабораторії (Л. Дмитерко).
2. техн. Позначка, зроблена кернером.
Зварювання труб робили майстри за кернами, щоб пришвидшити їх підганяння на потрібну довжину (з наук.-техн. літ.).
3. астр. Найщільніша частина ядра Галактики.
Встановлення меж галактичного керна в його загадковій субстанції та гіпотетичне виділення окремих його складників є справою не такого вже й далекого майбутнього (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)