керн

КЕРН, а, ч.

1. гірн. Круглий стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин.

Мили у воді круглі стовпчики породи — керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (Наука.., 7, 1967, 10);

Вони [геологи] вивчали й детально описували взяті на підвладних їм вишках керни — проби порід і надсилали їх для хімічного аналізу до лабораторії (Дмит., Розлука, 1957,191).

2. техн. Крапка, зроблена кернером на деталі під час розмічування її.

Значення в інших словниках

1. керн — керн іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. керн — Керн — core, sample, centre-pop — *(1)Kern, Bornkern, Bohrkern, Gesteinskern, Kernprobe – 1) Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують при бурінні свердловин; залишається у вибої свердловини при обертальному бурінні керновими коронками.  Гірничий енциклопедичний словник
3. керн — -а, ч. 1》 гірн. Круглий стовпчик гірської породи, якого одержують під час колонкового буріння свердловин. 2》 тех. Крапка, зроблена кернером на деталі під час розмічування її. 3》 Металева основа катода електронної лампи. 4》 Центральна щільна частина будь-якої галактики.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. керн — КЕРН, а, ч. 1. гірн. Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин. Геологи мили у воді круглі стовпчики породи – керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
5. керн — (від нім. Kern – серцевина, стрижень) 1. Циліндричний стовпчик гірської породи, який одержують при бурінні свердловин. 2. Металева основа (осердя) катода електронної лампи. 3. Точка, нанесена кернером при розмічуванні заготовок.  Словник іншомовних слів Мельничука