керований
КЕРО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до керува́ти.
Це був трактор. Зовсім новий, напористий, веселий трактор, керований Василем (О. Довженко);
Все трапилось так блискавично, що Половець з Гертом опам'яталися лише тоді, коли з тачанки випало двоє людей і коні в тачанці почали кружляти, ніким не керовані (Ю. Яновський);
Не мавши засобів, Григорій, керований зухвалою, але глибокою вірою в те, що його ніщо не бере, не брало, то ж не візьме й тепер, – наклав на ногу компрес і розпустив ремінь (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)