керуватися

КЕРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. чим. Діяти, чинити згідно із чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось.

Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину, і йти за вітром (М. Коцюбинський);

– Та є одне мудре правило, яким я завжди керуюся. Не сідати писати, поки сюжет остаточно не викристалізувався (О. Донченко);

Ми не можемо керуватися особистими почуттями (О. Бердник).

2. Пас. до керува́ти 1, 3.

Коли прийшла допомога, корабель уже не міг керуватись (Д. Ткач);

Він знав: держава мусить керуватися з одних рук, і всілякими способами саджав на волості й україни відданих людей (І. Білик);

Знахідний відмінок у функції об'єкта керується перехідним дієсловом (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. керуватися — керува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. керуватися — (чим) послуговуватися, додержувати чого, мати за дороговказ що.  Словник синонімів Караванського
3. керуватися — [кеируватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. керуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 чим. Діяти, чинити згідно з чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось. 2》 Пас. до керувати 1), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. керуватися — КЕРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. чим. Діяти, чинити згідно з чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину, і йти за вітром (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах