кигикнути
КИГИ́КНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до киги́кати.
Тільки Дніпро журливо ніс свої хвилі і десь крізь сон кигикнула чайка (Б. Лепкий);
Півень кигикнув, од болю підскочив (П. Тичина);
* У порівн. Слава Богу, всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою (Григорій Тютюнник);
І хоч як вони тихо добиралися до зашпоришеного подвір'я Волошина, їх таки почула тітка Ганя, вийшла з хати, пізнала Данила, кигикнула чайкою і кинулась до нього з розпростертими руками (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)