кидком
КИДКО́М, присл.
Швидко кидаючись або швидко кидаючи.
Єдиний рятунок для них [оточених] в цю мить – кинутись кидком саме вперед (О. Гончар);
Не нападав, а підходив. Чому ж підходив? А як саме підходив? Крадькома чи кидком? (В. Фіялко);
Юнак миттєво оцінив всю складність ситуації – кидком випередив усіх (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)