кий
КИЙ¹, я, ч.
1. Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів.
Хто схоче пса вдарити, той кия найде (Номис);
// Палиця.
Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Усякий братчик, ідучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз виноватого [винуватого] по спині (П. Куліш);
Чабан прокинувся – аж перед ним Гадюка, Він києм бух – і витяглась зміюка (Л. Глібов);
Кожний тримав у руках якусь зброю. Були сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Ю. Смолич);
// Удар палицею.
Крім звичайних дисциплінарних кар, Панталасі присуджено тепер дати в присутності всіх в'язнів 50 київ (І. Франко);
Декретом нашим і з порадою товариською, при множеству віри гідних осіб учиняємо: злодія Петра Легенького позбавити власного майна, покарати киями і вигнати геть з міста, не обкарновуючи (Валерій Шевчук).
2. Довга пряма звужена на кінці палиця для гри в більярд.
Розвалившися на софі.., сидів [Герман] німо, .. прислухаючися гаморові [до гамору], що йшов із сусідніх покоїв, стукові більярдових київ о кулі (І. Франко);
В одній руці Карло Іванович тримав свій важкенький портфель .., в другій – парасольку у вигляді більярдного кия, тільки на добру половину обрізаного (О. Чорногуз).
◇ Грі́ти / погрі́ти [лома́кою, ки́єм і т. ін.] спи́ну (пле́чі, ре́бра і т. ін.) див. грі́ти;
(1) Не ки́єм (не кийко́м), то па́лицею – все одно, все-таки; однаково.
Як буду жениться, то покличу дивиться і віддячу не кийком, то палицею (прислів'я);
– Не сподівався я; бий мене сила Божа, коли я чекав, щоб оті вояки стільки біди наробили!.. Ну, ми їх візьмемо не києм, то палицею!.. (М. Старицький).
КИЙ², невідм., займ., перев. у сполуч. зі сл. біс, чорт, дідько і т. ін., діал.
Який.
– Кий, до лиха, ви батько? (Олесь Досвітній);
– І на кий біс ми забились у ці гибельні ліси! (В. Близнець);
На кий біс мені ті турецькі кобили, якби в мине лишились мої коні?! (Ю. Логвин);
– На кий чорт нам заміна? Ми й самі до ранку довартуємо! (В. Малик);
Якщо вдуматись, то на кий біс воно [посвідчення] здалося (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)