кий

грі́ти / погрі́ти (лома́кою (ки́єм і т. ін.)) спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів (Петро) спину (нагайкою) вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак (так) син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

не ки́єм (не кийко́м), то па́лицею. Все одно, все-таки; однаково. Як буду жениться, то покличу дивиться і віддячу не кийком, то палицею (Укр.. присл..).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса (до лісу) з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

па́льцем (ки́єм) не проткну́ти; проткну́ти па́льцем не мо́жна. 1. Дуже тісно. Кругом народу — проткнути пальцем не можна (Панас Мирний). 2. зі словоспол. таки́й, що́. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чогось; дуже великий. Тут (на грядках) і жито, і картопля, і квасоля — така тіснота, що й києм не проткнеш (І. Муратов).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

яки́й чорт (га́спид, хрін), грубо. Хто. Ну, не бісового ж тобі сина й син, диявольський прикажчик… Який йому гаспид гадав отсе казать!.. (О. Стороженко); Який гаспид одвоював наше добро, опріч нас самих? — кричали міщани (П. Куліш); Сиділи там (у пеклі) скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки… От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який вже втерпить його хрін! (І. Котляревський). кий чорт (хрін). — А ти бачиш, кий воно хрін ворушиться на горбі?..— Не інакше, як людина (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. кий — кий іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кий — Палиця, палюга, ломака, ціпок, дрючок, патик, г. бук; кийок; п! КІЛ.  Словник синонімів Караванського
3. кий — див. палиця  Словник синонімів Вусика
4. кий — [кий] -йа, ор. -йеим, м. (ў) -йі, мн. киейі, киейіў  Орфоепічний словник української мови
5. кий — I -я, ч. 1》 Частина тонкого стовбура чи грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. || Палиця (у 1 знач.). || Удар палицею. 2》 Довга пряма палиця для гри в більярд, один кінець якої тонший, а другий – грубший. II невідм., займ., перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кий — КИЙ¹, я, ч. 1. Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. Хто схоче пса вдарити, той кия найде (Номис); // Палиця. Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
7. кий — Я, ч. Пеніс. У нього гарний великий кий правильної форми.  Словник сучасного українського сленгу
8. кий — Гаківниця застарілої конструкції  Словник застарілих та маловживаних слів
9. кий — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал.  Словник синонімів української мови
10. кий — Кий, ки́я, ки́єві; киї́, киї́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. кий — КИЙ¹, я, ч. 1. Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. Хто схоче пса вдарити, той кия найде (Номис, 1864, № 5278); // Палиця (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах
12. кий — I. Кий, ки́я м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями.  Словник української мови Грінченка