кийочок
КИЙО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до кийо́к.
Весна, весна, наша весна, Та що ж ти нам принесла? Старим бабам по кийочку, А дівчатам по віночку! (з народної пісні);
По обiдi, нагодувавши сiрого, попрощавшися з ним, Iвашко та Любка вибрали в повiтцi замашнi кийочки пiдбивати горобцiв i пiшли до хати дядька Зозулi (В. Винниченко);
Пiд тьмяним лiхтарем край хiдника збентежено спиняється маленька згорблена бабця з кийочком у руцi i сумкою (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)