кила
КИ́ЛА́, ки́ли́, ж.
1. розм. Те саме, що гри́жа¹.
– Ах, бідний, – хтось тихо простогнав у кутку. – То він же [Гопкало], мабуть, з килою (М. Руденко);
Ось якось тягне він [Муравель] чергову дровиняку разів у ...надцять більшу за себе – надривається, килу наживаючи (В. Чемерис).
2. Хвороба деяких рослин, що характеризується появою наростів на корінні.
Кила капусти належить до найбільш небезпечних захворювань хрестоцвітих (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)