килимчик
КИЛИ́МЧИК, а, ч.
Пестл. до килимо́к.
Тут були різні шовкові ковдри.., різні плетені килимчики (Олесь Досвітній);
Орися відвернулася лицем до стіни, але й на стіні, на червоному рядняному килимчику, теж гніздилося сонце (Григорій Тютюнник);
Кутасті райдужні візерунки були скрізь: на плетених кошиках, де зберігалося різне потрібне дядькові приладдя, на маленьких вовняних килимчиках, просто на аркушах паперу (Н. Околітенко).
Словник української мови (СУМ-20)