кимвал

КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч.

Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш.

З'являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Леся Українка);

Не зводь у сні Зір свій звучий Дайте мені Кімвал брязкучий (М. Семенко);

Тоді грали бубни, гуслі, кімвали й арфи, лунали співи, довкола стояв шарварок, проганяли усіх служників, окрім стременних, конюхів і Марка (Ю. Мушкетик);

Відступили і вклонились всі, що тут зібрались, люди; їй на славу линуть кличі, линуть співи звідусюди, І солодкі звуки сурем, і кімвалів перегуди (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).

Значення в інших словниках

1. кимвал — Ки́мвал: — цимбали [3;19;XI] — цимбали, музичний інструмент [44-1]  Словник з творів Івана Франка
2. кимвал — кимва́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. кимвал — кімвал, -а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кимвал — А, ч., муз. Давній мушиний інструмент у вигляді мідних тарілок або чаш. Ми втрьох сідали на човна: дружина, я і син, весна гриміла голосна в кимвалах білих днин... (ЧТ:186).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. кимвал — кимва́л, кимва́ли (грец. κυμβαλον) старовинний музичний інструмент у формі мідних тарілок.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кимвал — КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. З’являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Л. Укр., III, 1952, 463); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах