кипучість

КИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість за знач. кипу́чий.

В ньому [вині] кипучість Іпокрени; Його прозорий струм шалений (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

ВІн милувався з високої кручі кипучістю хвиль, відчуваючи в них спорідненість своїм почуттям (із журн.);

Хлопець таки чимось хвилював її, подобались Лесі його енергія, життєрадісність, кипучість, те, чого їй, здається, бракувало самій, так рано підтятій, надломленій втратою (О. Гончар);

За кипучістю металу фахівці інколи перевіряють його щільність (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кипучість — кипу́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кипучість — -чості, ж. Абстр. ім. до кипучий 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кипучість — КИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до кипу́чий 2, 3. Ліна часом аж заздрила її кипучості, товариськості (Гончар, Тронка, 1963, 170).  Словник української мови в 11 томах