Словник української мови у 20 томах

кипучий

КИПУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який піниться, шумує.

Хвилі кипучі, вітри могучі, Вас я благаю, грудь облегчіте, Вість принесіте з рідного краю! (з народної пісні);

Хто плаває, хто вглиб пірнати взявся, Хто бризкаться серед кипучих хвиль (Б. Грінченко);

Схили міжгір'я перетворилися на суцільні кипучі водоспади (В. Малик);

Луна веселий гук раптово донесла. Це веслярі гребли. Білясте шумовиння кипучої води їх пісня облягла під перехлюпи хвиль і весел миготіння (В. Стус).

2. перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний.

Життя кипучого нікому не зв'язати! (Б.-І. Антонич);

Не минуло ще й двох літ цієї кипучої праці на волі, як Франка знов арештували (М. Коцюбинський);

Гірка усмішка лягає на моє обличчя, коли серед сьогоднішньої кипучої роботи тут – я згадую, що торік на батьківщині я не міг дістати навіть роботи коректора (Б. Антоненко-Давидович);

Медiатори руху в Степаниди накопичувалися продовж тривалого часу, вiдтак вона вiдчувала потребу кипучої дiяльностi i вносила в професорове життя такий розгардiяш, що вiн зрештою почав її боятися (Р. Андріяшик).

3. перен. Палкий, гарячий.

Росою Божою кипучу душу Сі сльози холодять, і я твій жаль прощаю (П. Куліш);

– Вона ж [земля] мене обійме й обгорне, і прохолодить моє кипуче змучене серце (Ганна Барвінок);

Серце у людей було єдиним, Але Бог за злочини старинні Розділив його на половини. І тепер одна одну шукають Половини в почуттях кипучих (О. Бердник);

Він вихопив із-за паска свою шаблю і з кипучою кров'ю, що садила в серце, побіг на зелені горби, де клекотів бій і вже не вистачало суниць, щоб замазувати рани (Григір Тютюнник);

* У порівн. Кiнь басував пiд Iваном Остаповичем, гнув набiк круту шию прихкав тонкими дрижачими нiздрями, котрi парували на морозi при ясному сонцi, як кипучий казан з водою (І. Нечуй-Левицький);

// Насичений, інтенсивний.

Вони [теплиці] поблискували скляними дахами з кипучої зелені вишняків (Ю. Мушкетик).

4. діал. Доведений до кипіння; який кипить.

Стіл застелений, на нім велика лампа, кипучий самовар, горілка і перекуска (О. Маковей).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кипучий — кипу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. кипучий — П. бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний.  Словник синонімів Караванського
  3. кипучий — див. запальний  Словник синонімів Вусика
  4. кипучий — -а, -е. 1》 Який піниться, шумує. 2》 перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний. 3》 перен. Палкий, гарячий. 4》 діал. Доведений до точки кипіння; який кипить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кипучий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
  6. кипучий — КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (Н.-Лев., II, 1956, 139); Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
  7. кипучий — Кипучий, -а, -е Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.  Словник української мови Грінченка