Значення в інших словниках
-
кипучий —
кипу́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
кипучий —
П. бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний.
Словник синонімів Караванського
-
кипучий —
-а, -е. 1》 Який піниться, шумує. 2》 перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний. 3》 перен. Палкий, гарячий. 4》 діал. Доведений до точки кипіння; який кипить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кипучий —
КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Хвилі кипучі, вітри могучі, Вас я благаю, грудь облегчіте, Вість принесіте з рідного краю! (з народної пісні); Хто плаває, хто вглиб пірнати взявся, Хто бризкаться серед кипучих хвиль (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
кипучий —
БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.
Словник синонімів української мови
-
кипучий —
КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (Н.-Лев., II, 1956, 139); Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах
-
кипучий —
Кипучий, -а, -е Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.
Словник української мови Грінченка