кипучий

кипу́чий

-а, -е.

1》 Який піниться, шумує.

2》 перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний.

3》 перен. Палкий, гарячий.

4》 діал. Доведений до точки кипіння; який кипить.

Значення в інших словниках

1. кипучий — кипу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кипучий — П. бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний.  Словник синонімів Караванського
3. кипучий — див. запальний  Словник синонімів Вусика
4. кипучий — КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Хвилі кипучі, вітри могучі, Вас я благаю, грудь облегчіте, Вість принесіте з рідного краю! (з народної пісні); Хто плаває, хто вглиб пірнати взявся, Хто бризкаться серед кипучих хвиль (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. кипучий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
6. кипучий — КИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (Н.-Лев., II, 1956, 139); Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
7. кипучий — Кипучий, -а, -е Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.  Словник української мови Грінченка