кисленький
КИСЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до ки́слий.
Соус кисленький, саме як до смаку (Н. Королева);
Сибiрськi сестри нам ягiд кисленьких з тайги приносили, вiтамiнiв лiсових (О. Гончар);
// у знач. ім. кисле́ньке, кого, с. Що-небудь із кислим або кислуватим смаком.
Кисленького хочеться бабі, капустки або розсолу з-під огірків (М. Коцюбинський);
– Що їстимеш? – запобігливо спитала вона. – Є вареники, є вертута... Чи, може, чого кисленького з похмілля? (Д. Бузько);
Взагалі жирного поменше. А ось кисленького і солонцю трішки – це так... (Ю. Бедзик).
2. Трохи кислий.
Журавлини кисленької заготовили (В. Лис);
* Образно. Безцеремонні кінодіячі не вагалися і пізньої ночі постукати у двері Юриної кімнати, щоб викласти йому чи то свої сильно напахчені кисленьким херсонським вином творчі ідеї, чи поскаржитись, чи освідчуватися в неймовірній любові до сценарного начальства (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)