кислий
КИ́СЛИЙ, а, е.
1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона і т. ін.
Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок);
Три циганки розвеселенi спiвають: буде, люде, в вас i мамалига й кислий квас (В. Стус);
– Звідки йдеш? – гукає дядько парубчині. Той скривився, наче з кислого щавлю (Д. Білоус);
// у знач. ім. ки́сле, лого, с. Що-небудь, що має такий смак.
Савка ухопив шматок хліба і, сопучи, почав наминати його; але, пожувавши трохи, поклав на стіл, зітхнув і промовив: – Я б це кислого чого з'їв би... Нема, Килино? (В. Винниченко);
До страв на весіллі обов'язково подавали кисле (з наук.-попул. літ.);
Кислим не слід захоплюватися, особливо тим, хто має проблеми зі шлунком (із журн.).
2. Який утворився внаслідок бродіння.
За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (М. Коцюбинський);
Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко – кисле й солодке (О. Довженко);
Огрядна, мов писанка, молодиця почастувала нас мамалигою з кислим молоком (Р. Андріяшик);
// Який виділяють бродильні речовини; прокислий (про запах).
В дальньому кінці двору валялася купа діжок. Від них, мов на пам'ятку по давноминулих кращих днях, ледь відгонило кислим духом (М. Івченко);
В розчинене вікно потягає розталою корою дерева й кислим вохким [вогким] духом водянистого, весняного снігу, що ріденько чвакає під ногами (В. Винниченко);
Повіяло кислим духом євнухів, невидимих, але відчутних і присутніх (П. Загребельний).
3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний.
Руське прислів'я каже: “Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють” (І. Франко);
– Чого ти такий кислий, Яремо? – спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (О. Копиленко);
// Який виражає незадоволення, пригніченість, нудьгу, сум (про обличчя, настрій, голос і т. ін.).
– Якове, ти міг би затопити в грубці, .. – почувся з ліжка кислий жінчин голос (М. Коцюбинський);
Один безвиразно промовив, проносячи налитий ніс над кислими губами: – Працювати не хочуть. Лізуть по хліб (В. Барка);
На обличчі Ліди – кисла посмішка, але голубі очі вже звеселіли (Є. Доломан);
Вранці Тимко прокинувся з кислим настроєм і був сам собі огидний (Григір Тютюнник).
4. Який містить кислоту або вказує на її наявність.
Природна родючість багатьох ґрунтів низька, тому що в них активний промивний водний і повітряний режим, наявна кисла реакція ґрунтового розчину та незначні запаси гумусу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)