кисіль
КИСІ́ЛЬ, селю́, ч.
Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю.
Перевір, виміряй свою душу, – чи вистачить її піднести те, що береш на себе; чи з криці вона, чи з киселю; чи пухир, що так загонисте рветься вгору, але від малесенького підколу лускає (В. Винниченко);
Після киселю перші встали з-за столу – заторготіли стільцями – жінки (А. Головко);
Дівчинка кинула проса курям, зварила кисіль з бузини та яблук і спекла пиріг з пасльоном (О. Донченко);
У грудях щось недобре булькало: видавалось, наче в легені налили добре горнятко киселю (Любко Дереш);
* Образно. А та грязюка – то кисіль з буйної родючої чорноземлі, розмішаної й розтовченої по коліна (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)