1. Словник української мови у 20 томах

кисіль

КИСІ́ЛЬ, селю́, ч.

Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю.

Перевір, виміряй свою душу, – чи вистачить її піднести те, що береш на себе; чи з криці вона, чи з киселю; чи пухир, що так загонисте рветься вгору, але від малесенького підколу лускає (В. Винниченко);

Після киселю перші встали з-за столу – заторготіли стільцями – жінки (А. Головко);

Дівчинка кинула проса курям, зварила кисіль з бузини та яблук і спекла пиріг з пасльоном (О. Донченко);

У грудях щось недобре булькало: видавалось, наче в легені налили добре горнятко киселю (Любко Дереш);

* Образно. А та грязюка – то кисіль з буйної родючої чорноземлі, розмішаної й розтовченої по коліна (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кисіль — Кисі́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кисіль — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. кисіль — [киес’іл'] -сеил'у, ор. -сеилем, м. (на) -сеил'і Орфоепічний словник української мови
  4. кисіль — -селю, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. Молочний кисіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кисіль — Де кисіль, там я й сів, а де пиріг, там я й ліг. Про старого діда, якому тяжко навіть їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. кисіль — деся́та (сьо́ма) вода́ на киселі́, ірон. Дуже далека рідня. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі (Г. Фразеологічний словник української мови
  7. Кисіль — див. Кисіль, Адам Філософський енциклопедичний словник
  8. кисіль — КИСІ́ЛЬ (драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо, звареного з крохмалем або борошном); ХОЛОДЕ́ЦЬ розм., КУЛА́ГА діал. Словник синонімів української мови
  9. Кисіль — Кисі́ль, -селя́, -селе́ві (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кисіль — КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Головко, II, 1957, 65)... Словник української мови в 11 томах
  11. кисіль — Кисіль, -лю́ м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883. Словник української мови Грінченка