1. Фразеологічний словник української мови

кисіль

деся́та (сьо́ма) вода́ на киселі́, ірон. Дуже далека рідня. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі (Г. Хоткевич); — Він їй, кажуть, доводиться родичем — десята вода на киселі (О. Донченко); — Мене почали люди розпитувати, хто я і звідки. Виявилися земляки, майже родичі, сьома вода на киселі (З журналу).

за сім верст киселю́ ї́сти. Витрачати багато зусиль на незначну справу, яка того не варта, не має суттєвого значення, не приносить бажаного результату. Виступити на семінарі не довелось, тому і вийшло за сім верст киселю їсти (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кисіль — Кисі́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кисіль — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. кисіль — [киес’іл'] -сеил'у, ор. -сеилем, м. (на) -сеил'і Орфоепічний словник української мови
  4. кисіль — -селю, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. Молочний кисіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кисіль — КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю. Перевір, виміряй свою душу, – чи вистачить її піднести те, що береш на себе; чи з криці вона, чи з киселю; чи пухир... Словник української мови у 20 томах
  6. кисіль — Де кисіль, там я й сів, а де пиріг, там я й ліг. Про старого діда, якому тяжко навіть їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. Кисіль — див. Кисіль, Адам Філософський енциклопедичний словник
  8. кисіль — КИСІ́ЛЬ (драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо, звареного з крохмалем або борошном); ХОЛОДЕ́ЦЬ розм., КУЛА́ГА діал. Словник синонімів української мови
  9. Кисіль — Кисі́ль, -селя́, -селе́ві (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кисіль — КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Головко, II, 1957, 65)... Словник української мови в 11 томах
  11. кисіль — Кисіль, -лю́ м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883. Словник української мови Грінченка