кисіль
КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю.
З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Головко, II, 1957, 65);
Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць (Укр. страви, 1957, 30);
Молочний кисіль.
◊ Да́ти киселю́ кому — ударити кого-небудь коліном ззаду; побити.
— І всім дадуть нам киселя [киселю] (Котл., І, 1952, 219);
Натяга́ти (натягну́ти) на кисі́ль шку́рку див. натяга́ти;
Сьо́ма (деся́та і т. ін.) вода́ на киселі́ див. вода́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Кисіль — Кисі́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- кисіль — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- кисіль — [киес’іл'] -сеил'у, ор. -сеилем, м. (на) -сеил'і Орфоепічний словник української мови
- кисіль — -селю, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. Молочний кисіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кисіль — КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока і т. ін. із домішкою крохмалю. Перевір, виміряй свою душу, – чи вистачить її піднести те, що береш на себе; чи з криці вона, чи з киселю; чи пухир... Словник української мови у 20 томах
- кисіль — Де кисіль, там я й сів, а де пиріг, там я й ліг. Про старого діда, якому тяжко навіть їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
- кисіль — деся́та (сьо́ма) вода́ на киселі́, ірон. Дуже далека рідня. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі (Г. Фразеологічний словник української мови
- Кисіль — див. Кисіль, Адам Філософський енциклопедичний словник
- кисіль — КИСІ́ЛЬ (драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо, звареного з крохмалем або борошном); ХОЛОДЕ́ЦЬ розм., КУЛА́ГА діал. Словник синонімів української мови
- Кисіль — Кисі́ль, -селя́, -селе́ві (прізв.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кисіль — Кисіль, -лю́ м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883. Словник української мови Грінченка