кисіль
КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю.
З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Головко, II, 1957, 65);
Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць (Укр. страви, 1957, 30);
Молочний кисіль.
◊ Да́ти киселю́ кому — ударити кого-небудь коліном ззаду; побити.
— І всім дадуть нам киселя [киселю] (Котл., І, 1952, 219);
Натяга́ти (натягну́ти) на кисі́ль шку́рку див. натяга́ти;
Сьо́ма (деся́та і т. ін.) вода́ на киселі́ див. вода́.
Словник української мови (СУМ-11)