китобоєць
КИТОБО́ЄЦЬ, бі́йця, ч.
1. рідко. Те саме, що китобі́й 1.
У Південному океані не припиняється війна між екологами й китобійцями (із журн.).
2. Судно, признач. для китобійного промислу.
Зараз же ніс китобійця в потоках пінявої води, що збігала, вирвався на поверхню океану (А. Санченко);
Китобоєць має середні розміри, на його високому напівбаку встановлено гарпунну гармату (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)