китобій
КИТОБІ́Й, бо́я, ч.
1. Той, хто займається китобійним промислом.
Так хочеться знать, як живуть китобої І як добувається в надрах руда (М. Шеремет);
Мелвілл навіть проповіді про Йону записував говіркою американських китобоїв (А. Санченко);
Бувалі китобої розповідають цікаві історії про полювання на океанічного велета з водограєм над головою. Але тепер кити – у Червоній книзі (із журн.).
2. Те саме, що китобо́єць 2.
Очевидно, Ерикові Олаунсену доводилося плавати в південних полярних морях на одному з норвезьких, а може, інших китобоях (М. Трублаїні);
На водах морів сплять кораблі – криголами, сейнери, траулери, китобої, канонерки, джонки, чайки (О. Ірванець).
Словник української мови (СУМ-20)