китобій
КИТОБІ́Й, бо́я, ч.
1. Той, хто займається промислом китів ( див. кит¹ 1).
Так хочеться знать, як живуть китобої І як добувається в надрах руда (Шер., Дружбою.., 1954, 20);
Рибалки, краболови й китобої Примор’я працюють в Охотському, Японському й Берінговому морях (Рад. Укр., 20.VІ 1963, 4).
2. Те саме, що китобо́єць 1.
Очевидно, Ерікові Олаунсену доводилося плавати в південних полярних морях на одному з норвезьких, а може інших китобоях, які рік у рік плавають туди по цінну здобич (Трубл., I, 1955, 406).
Словник української мови (СУМ-11)