кишківник
КИШКІВНИ́К, а́, ч., анат.
Частина травного каналу людини або тварини, що починається від шлунка й закінчується відхідниковим отвором.
Крім вилочкової залози, імунні властивості мають кишківник, лімфатичнi вузли, мигдалики, печінка й селезінка (з наук.-попул. літ.);
Бактерії, які живуть у товстому кишківнику, живляться тим, що не може засвоїти організм людини (з навч. літ.);
Стан мікрофлори кишківника суттєво впливає на наше здоров'я (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)