Словник української мови у 20 томах

кияни

КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.).

Мешканці Києва.

Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Леся Українка);

По Зелених святах Хмельницький прислав до Києва лист, аби кияни готувалися до його приїзду (М. Грушевський);

Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв'язаних з Аскольдовою могилою (Л. Дмитерко);

Знав [Борозна], що вона [Неля] киянка, батьки її мешкають у власному будинку на Куренівці (Ю. Мушкетик).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кияни — -ян, мн. (одн. киянин, -а, ч.; киянка, -и, ж.). Мешканці Києва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кияни — КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.). Мешканці Києва. Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Л. Укр., V, 1956, 25); Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв’язаних з Аскольдовою могилою (Дмит., Розлука, 1957, 135).  Словник української мови в 11 томах