кияка
КИЯ́КА, и, ч.
Збільш. до кий¹ 1.
Мани собаку, маючи кияку! (прислів'я);
Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис);
Гулко розкочуються вибухи, наче по бляшаній покрівлі хтось б'є замашною киякою (Є. Доломан);
Уздрів [Григорій] .. фігури, однаково одягнені в чорну одіж і з однаковими кияками в руках (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)