кияка

КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1.

Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3620);

Мани собаку, маючи кияку! (Укр.. присл.., 1955, 157).

Значення в інших словниках

1. кияка — кия́ка іменник чоловічого роду від: кий  Орфографічний словник української мови
2. кияка — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. кияка — -и, ч. Збільш. до кий I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кияка — КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Мани собаку, маючи кияку! (прислів'я); Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис); Гулко розкочуються вибухи, наче по бляшаній покрівлі хтось б'є замашною киякою (Є. Доломан); Уздрів [Григорій] ..  Словник української мови у 20 томах
5. кияка — Кияка, -ки ж. ув. отъ кий.  Словник української мови Грінченка