Значення в інших словниках
-
кияка —
кия́ка іменник чоловічого роду від: кий
Орфографічний словник української мови
-
кияка —
див. палиця
Словник синонімів Вусика
-
кияка —
КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Мани собаку, маючи кияку! (прислів'я); Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис); Гулко розкочуються вибухи, наче по бляшаній покрівлі хтось б'є замашною киякою (Є. Доломан); Уздрів [Григорій] ..
Словник української мови у 20 томах
-
кияка —
КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3620); Мани собаку, маючи кияку! (Укр.. присл.., 1955, 157).
Словник української мови в 11 томах
-
кияка —
Кияка, -ки ж. ув. отъ кий.
Словник української мови Грінченка