киюра

КИЮ́РА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1.

На світло виступив Махтей, бородатий велетень у свиті, в смушевій з бляхою шапці і з киюрою в руці (Вас., І, 1959, 342).

Значення в інших словниках

1. киюра — див. палиця  Словник синонімів Вусика
2. киюра — -и, ч. Збільш. до кий I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. киюра — КИЮ́РА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Узяв [Денис] з собою добру киюру й завидна ще подався з дому (Б. Грінченко); На світло виступив Махтей, бородатий велетень у свиті, в смушевій з бляхою шапці і з киюрою в руці (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. киюра — Кию́ра, -ри; кию́ри, кию́р (збільш. від кий)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. киюра — Кию́ра, -ри ж. ув. отъ кий.  Словник української мови Грінченка