клад

КЛАД, у, ч., розм.

Те саме, що скарб.

Мир та лад – великий клад (прислів'я);

Кожний розказував про своє перше життя в Січі і про клади, де, у якім місці їх батьки позакопували від орди та ніяк їх не найдуть (О. Стороженко);

Там, певне, є клад заритий (Панас Мирний);

– В нашім саді [саду], від головної дороги біля третьої стежки направо, від третьої липи кроків двадцять і три закопаний мій клад: золото й дороге каміння і дещо дзвінкого гроша (Б. Лепкий);

* Образно. Зарєцький бережно кладе На сани труп похолоділий, Додому клад везе страшний (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Значення в інших словниках

1. клад — клад іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. клад — див. прочухан  Словник синонімів Вусика
3. клад — -у, ч., розм., рідко. Те саме, що скарб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клад — КЛАД, у, ч., розм., рідко. Те саме, що скарб. Там, певне, є клад заритий (Мирний, І, 1954, 248).  Словник української мови в 11 томах
5. клад — Клад, -ду м. кладу дати. Поколотить, побить. Він старших не займав, бо вони йому доброго кладу дадуть. Радомысл.  Словник української мови Грінченка