клаптик
КЛА́ПТИК, а, ч.
Зменш. до кла́поть.
Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Т. Шевченко);
Слідчий .. дістав із шухляди пачку махорки, одірвав од газети чималий клаптик і відсипав на нього на добру цигарку махорки (Б. Антоненко-Давидович);
Марта лизькала повільно й легенько, її вузький язик був трошки шершавим, вона відчувала кожен клаптик шкіри, кожну виїмку, опуклість, кожну волосинку (С. Андрухович);
* Образно. З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)