клаптик
КЛА́ПТИК, а, ч. Зменш. до кла́поть.
Ні, ні, вони з холери повмирали; А то б хоч клаптик переслали Того паперу (Шевч., II, 1953, 152);
Сніг холодними клаптиками впав на її гаряче лице й трохи прохолодив його (Коцюб., І, 1955, 69);
З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів (Рильський, І, 1960, 139).
Словник української мови (СУМ-11)