клаптичок
КЛА́ПТИЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до кла́птик.
Тепер я був зовсім самотнім і часто й подовгу розглядав проти сонця клаптичок моєї кінострічки (Л. Смілянський);
Я порвав листа на дрібненькі-дрібненькі клаптички і, їдучи, потроху викинув по дорозі (В. Нестайко);
Я почував, що ті усі наші .. шляхтичі, що колись .. сиділи на своїх клаптичках землі, як і той давній дідич Свікліцький, – що усі вони теперечки живцем поховані люде [люди] на Україні, поховані великими панами (І. Нечуй-Левицький);
– Я така рада, що маю клаптичок городця і що можу собі посадити квіти (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)