класно
КЛА́СНО, розм.
Присл. до кла́сний 4, 5.
Боролися ми не дуже класно, а репертуар театрів Садовського і Саксаганського ми знали, мабуть, чи не напам'ять увесь! (Остап Вишня);
– Вечір проходить класно, гості задоволені (О. Бердник);
– А ви класно танцюєте, – кажу я білявій. – Вам треба на сцену. Серйозно (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера);
// у знач. пред.
Потім до нас пристав Ростик. З ним теж було класно, але ми воліли з Женькою часом бути собі вдвох, а от коли щось придумували більше, кликали Ростика (Ю. Покальчук);
– Старий, все класно! Хіба тобі не достатньо, що я розумію тебе? (С. Процюк);
– Привіт, моя маленька чарівна Дівчинко, у мене все класно, працюю помалу (І. Андрусяк).
Словник української мови (СУМ-20)