клевець

КЛЕВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал.

Молоток.

Там же [на дворику] стовп з почепленою на ньому мідяною дошкою, клевцем і великою ліхтарнею на гаку (Леся Українка);

Навіть у сні бачить [гуцул] її. Кров пливе йому в жилах, мов скажена, у висках валить, мов клевцями, і поперед очі ходять іскри... (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. клевець — Кле́вець: — молоток [5;7;XII]  Словник з творів Івана Франка
2. клевець — клеве́ць іменник чоловічого роду молоток діал.  Орфографічний словник української мови
3. клевець — див. молоток  Словник синонімів Вусика
4. клевець — -вця, ч., діал. Молоток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. клевець — кле́вець молоток (Лучук) ◊ клевця́ ки́нути вульг. здійснити статевий акт (ст)|| = вмочити вар'ята  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. клевець — МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст.  Словник синонімів української мови
7. клевець — Клеве́ць, клевця́, -вце́ві; -вці́, -вці́в (молоток)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. клевець — КЛЕВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал. Молоток. Там же [на дворику] стовп з почепленою на ньому мідяною дошкою, клевцем і великою ліхтарною на гаку (Л. Укр., III, 1952, 270).  Словник української мови в 11 томах